Молодший сержант
12.01.1992 – 02.03.2017
Вознюк Олександр Олегович – командир самохідної артилерійської установки гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 701-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, молодший сержант.
Народився 12 січня 1992 року в селі Тютюнники Чуднівського району Житомирської області. Виріс у родині священника. З початку 2000-х років разом з родиною мешкав у селі Бодаква Лохвицького району, з 2007 року – у місті Лохвиця, потім – у місті Лубни Полтавської області. Закінчив загальноосвітню школу, у 2011 році – Лохвицьке медичне училище (місто Лохвиця). Навчався у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка (місто Глухів Сумської області).
Деякий час працював охоронником на Приватному підприємстві «Явір-2000».
З початку 2010-х років проходив військову службу за контрактом у 36-й окремій бригаді берегової оборони Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А2320, село Перевальне Сімферопольського району Автономної Республіки Крим).
Після анексії Російською Федерацією Криму навесні 2014 року залишився вірним Присязі народу України і разом з іншими військовослужбовцями виїхав на материкову частину України.
На початку 2017 року служив командиром самохідної артилерійської установки 701-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (місто Маріуполь Донецької області).
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
2 березня 2017 року молодший сержант Вознюк загинув під час евакуації українських вояків з-під обстрілу внаслідок підриву на міні самохідної артилерійської установки, якою він керував, поблизу села Пікузи Волноваського району Донецької області.
4 березня 2017 року похований на Новому центральному кладовищі у місті Лубни Полтавської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (10.04.2017; посмертно).
Залишились батьки, брат, сестра та донька.