25.02.1999 – 15.04.2019
Волков Микола Миколайович – парамедик медичного батальйону «Госпітальєри» та 2-ї роти «Тіні» 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії.
Народився 25 лютого 1999 року в місті Маріуполь Донецької області. Закінчив 9 класів школи №4 міста Маріуполь, потім – Маріупольський електромеханічний технікум за спеціальністю «електрик». Займався боксом на аматорському рівні.
У віці 16-ти років прийшов у Цивільний корпус «Азов», брав участь в патріотичних акціях, проходив вишколи. Належав до руху ультрас футбольного клубу «Маріуполь». Впродовж чемпіонату 2017/2018 провів «золотий сезон» (відвідав усі матчі команди, що є своєрідним досягненням для 18-річного вболівальника). Захоплювався подорожами, побував у багатьох містах України, часто мандрував автостопом.
Микола Волков хотів служити у Збройних Силах України, проте, через перенесену раніше важку черепно-мозкову травму, він був визнаний непридатним до військової служби.
Не маючи відповідної медичної освіти, він вирішив допомагати нашим пораненим воїнам та прийшов до лав добровольців. У червні 2018 року пройшов підготовку у навчальному центрі медичного батальйону «Госпітальєри» Української добровольчої армії. 1 липня 2018 року поїхав на свою першу ротацію в селище Піски Ясинуватського району Донецької області у складі медичної групи «Аsap – Піски». Йому вдалося врятувати життя кільком бійцям, евакуювавши їх з лінії фронту та вчасно надавши необхідну медичну допомогу.
З осені 2018 року був закріплений до 8-го окремого батальйону «Аратта» Української добровольчої армії. Виконував завдання в районі міста Маріуполь. Позивний «Смурфік».
10 квітня 2019 року поблизу села Водяне Волноваського району (нині – Сартанської селищної об‘єднаної територіальної громади Маріупольського району) Донецької області Микола Волков зазнав важкого поранення у голову кулею снайпера. У критичному стані його було доставлено до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І.І. Мечнікова в місто Дніпро і прооперовано. Микола Волков перебував у коматозному стані, за його життя лікарі боролися п’ять днів, однак 15 квітня 2019 року він помер.
17 квітня 2019 року похований на Алеї Слави Старокримського кладовища у місті Маріуполь.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (13.03.2020; посмертно).