Cолдат
05.03.1992 – 12.08.2014
Корнієнко Євген Анатолійович – механік-водій 9-ї парашутно-десантної роти 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 5 березня 1992 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро). У 2005 році закінчив 7 класів загальноосвітньої школи №142 міста Дніпропетровськ, у 2007 році – 9 класів загальноосвітньої школи (нині – навчально-виховний комплекс) №1 міста Підгородне Дніпропетровського (нині – Дніпровського) району, у 2011 році – Дніпропетровський (нині – Дніпровський) індустріальний коледж за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування електростанцій і енергосистем» і здобув кваліфікацію технік-електрик.
З 13 грудня 2010 року по 4 квітня 2011 року проходив виробничу практику на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання електричного цеху Відкритого акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод» міста Дніпропетровськ.
3 листопада 2011 року був призваний Дніпропетровським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. 26 листопада 2011 року прийняв Військову присягу на вірність народу України.
З 7 листопада 2011 року по 10 квітня 2012 року походив службу на посаді курсанта 354-го навчального гвардійського механізованого Кишинівського ордена Суворова полку 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1048, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З 11 квітня по 16 квітня 2012 року перебував за штатом, з 17 квітня по 23 квітня 2012 року – старший механік-водій – гранатометник, з 24 квітня по 11 жовтня 2012 року – механік-водій 21-го окремого гвардійського механізованого Речицького орденів Червоного Прапора, Суворова і Богдана Хмельницького батальйону 128-ї окремої гвардійської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1673, місто Мукачево Закарпатської області). 11 жовтня 2012 року звільнений у запас.
Після служби в армії працював на посаді електрика дільниці Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕР-БУД» міста Дніпропетровськ.
26 березня 2014 року добровільно призваний Дніпропетровським районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. Проходив службу на посаді механіка-водія 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А1126, селище міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Робін».
12 серпня 2014 року солдат Корнієнко загинув від осколкового поранення грудної клітини отриманого внаслідок мінометного обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями українських військових, які виконували бойове завдання поблизу міста Вуглегірськ Артемівського (нині – Бахмутського) району Донецької області.
15 серпня 2014 року похований на кладовищі міста Підгородне Дніпровського району.
6 травня 2016 року у місті Підгородне Дніпровського району на фасаді будівлі навчально-виховного комплексу №1 (вулиця Щаслива, 1н) та 8 травня 2019 року в місті Дніпро на фасаді будівлі Дніпровського індустріального коледжу (проспект Сергія Нігояна, 55), де навчався Євген Корнієнко, йому відкриті меморіальні дошки.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (14.11.2014; посмертно).
Залишились батько (Корнієнко Анатолій Петрович – учасник АТО, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня), брат та дві сестри.