Народився 31 грудня 1987 року в селищі Оратів. Після закінчення школи навчався на юриста. Потім служба в ЗСУ - 501 окремому батальйоні морської піхоти (м.Керч). Після анексії Криму даний батальйон було переведено до м.Бердянськ, та приєднано до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ. Вася був учасником АТО/ООС. Приймав участь у звільненні Маріуполя в 2014році. Він був дуже цілеспрямованою людиною, професіоналом, якого поважали побратими. Працюючи інструктором навчав всього, що знав, якими навиками володів, за що хлопці дякують і по сьогодні. Зверталися до нього з повагою «Васильович». Багато з них завдячують йому життям. Та за суворим виглядом ховався дуже добрий та турботливий син, який завдяки своїй наполегливості, великій любові та терпінню після важкої хвороби поставив свою маму, Тетяну Андріївну, на ноги. Вася був хорошим господарем, майстром на всі руки. Любив Україну та її природу, а особливо любив рідний край, планував з дружиною по досягненню пенсійного віку повернутися в Оратів. Власноруч заклав садок, на рівні з яблунями та грушами саджав екзотичні дерева. З майбутньою дружиною Оленою познайомилися в місті Миколаїв, де на той час він проходив службу… Одружилися, народилася донечка Варвара, яку люблячий татко обожнював та називав «моя ти квіточко». По завершенню контракту був рік перерви в службі. Але не зміг працювати деінде і поступив на службу до морської авіації. Там він і стрибав з парашутом, і занурювався з аквалангом під воду. Та найбільше він любив небо. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій у складі військової частини А 1688 у м. Миколаїв 10-тої морської авіаційної бригади. Загинув виконуючи надскладне завдання в районі острова Зміїний. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступеня. Був професіоналом, гідним звання «Військового» з великої букви!
Слава Україні! Слава її Героям!