Капітан
15.10.1967 – 18.11.2014
Бердаков Валерій Олексійович – командир протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, капітан (посмертно).
Народився 15 жовтня 1967 року. У дитячі та юнацькі роки мешкав у селі Джурин Шаргородського району Вінницької області. Закінчив середню школу села Джурин, потім – професійно-технічне училище №36 міста Інгулець Криворізької міської ради (у 2002 році місто включене до складу міста Кривий Ріг) Дніпропетровської області (нині – Інгулецький професійний ліцей) за спеціальністю «машиніст крана».
У 1980-х роках проходив строкову військову службу в лавах Повітряно-десантних військ Збройних Сил СРСР. Служив у 40-й окремій десантно-штурмовій бригаді Одеського військового округу (військова частина 32461, селище міського типу Велика Корениха Миколаївського району Миколаївської області (з 1996 року селище у складі міста Миколаїв)).
Після армії пройшов перепідготовку і став офіцером запасу.
Мешкав у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Працював на будівельних підприємствах міста Кривий Ріг, з 1997 року – на Комунальному підприємстві теплових мереж «Криворіжтепломережа».
14 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив командиром протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302 (польова пошта В2830), селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З осені 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк».
18 листопада 2014 року старший лейтенант Бердаков загинув внаслідок смертельного осколкового поранення грудної клітини під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту біля села Веселе Ясинуватського району Донецької області.
21 листопада 2014 року похований на Алеї Слави Центрального кладовища у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (04.06.2015; посмертно).
Залишились мати, дружина та дві доньки.
У 2015 році в селі Джурин Шаргородського району Вінницької області відкрито пам’ятний знак Герою.
