Капітан
11.09.1986 – 02.12.2014
Бенера Іван Іванович - інженер відділення експлуатації засобів автоматизації центру автоматизованих засобів управління батальйону зв‘язку та радіотехнічного забезпечення 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Повітряних Сил Збройних Сил України, капітан (посмертно).
Народився 11 вересня 1986 року в селі Чуків Немирівського району Вінницької області. У 2003 році закінчив загальноосвітню школу села Чуків, у 2005 році - Вище професійне училище №4 міста Вінниця (нині - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище») та здобув професію «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин».
У травні 2005 року призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. З травня по червень 2005 року - курсант 31-го навчального авіаційного центру Повітряних Сил Збройних Сил України (31 грудня 2013 року - розформований; військова частина А3769, місто Гайсин Вінницької області). З червня 2005 року по грудень 2006 року - майстер ремонту регулювальної станції ремонтного взводу автомобільної техніки роти матеріально-технічного забезпечення та ремонту 101-го окремого ордена Червоної Зірки полку зв’язку Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А2656, місто Вінниця).
Під час проходження строкової служби, за власним бажанням був зарахований на військову службу за контрактом. З грудня 2006 року по серпень 2007 року - старший майстер відділення регламенту та ремонту засобів зв‘язку ремонтного взводу роти матеріально-технічного забезпечення та ремонту, з серпня 2007 року по липень 2008 року - старший лінійний наглядач лінійно-експлуатаційного відділення зв‘язку лінійно-експлуатаційного взводу зв‘язку телефонного центру батальйону зв’язку 101-го окремого ордена Червоної Зірки полку зв’язку Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А2656, місто Вінниця).
З липня 2008 року - курсант Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив у червні 2013 року за спеціальністю «Комплекси та засоби автоматизовано управління пунктів управління тактичного рівня Повітряних Сил».
З червня 2013 року - інженер відділення експлуатації засобів автоматизації центру автоматизованих засобів управління батальйону зв‘язку та радіотехнічного забезпечення 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А4515 (з 31 жовтня 2014 року – військова частина А0959), місто Севастополь Автономної Республіки Крим (з березня 2014 року - місто Миколаїв)).
29 березня 2014 року після окупації Автономної Республіки Крим Збройними Силами Російської Федерації особовий склад 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації, який залишився вірним Військовій присязі народу України та до останнього чинив опір окупантам, в тому числі і старший лейтенант Бенера, був передислокований в місто Миколаїв.
На початку листопада 2014 року старший лейтенант Бенера добровільно записався до складу зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України, який повинен був нести службу в зоні бойових дій на сході України.
З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
2 грудня 2014 року старший лейтенант Бенера загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Авдіївка Донецької області в ході боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк», коли під його ногами розірвався артилерійський снаряд калібру 152 міліметра.
4 грудня 2014 року похований на кладовищі села Чуків Немирівського району.
У селі Чуків Немирівського району на фасадах будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Леонтовича, 4) та будинку, де навчався та жив Іван Бенера, йому відкриті меморіальні дошки.
На підставі наказу Міністра оборони України №47 від 29 січня 2016 року, капітан Бенера Іван Іванович навічно зарахований до іменних списків інформаційно-телекомунікаційного вузла батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Повітряних Сил Збройних Сил України.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015; посмертно).
Залишились батьки, три сестри та дружина.
