Жанна Камєнєва загинула 5 березня 2022 року в Бучі, коли допомагала людям евакуюватися з окупованого міста.
Жанна була жителькою Бучі. Із чоловіком Геннадієм мали в місті продуктовий магазин, мріяли про власний дім, ростили дітей: Марійку та Олексія. З початком наступу Росії на Україну в 2014-му Геннадій пішов воювати, а Жанна стала волонтеркою – передавала на фронт їжу і ліки.
Друг Богдан Яворський згадує її маленькою, худенькою мамою двох дітей, з якої так і била енергія. Вона горіла бажанням допомагати. Волонтерка їздила своєю автівкою на фронт, опікувалася однією зі шкіл-інтернатів на Луганщині. Не припиняла волонтерити і після 2019-го, коли чоловік повернувся з передової.
З початком повномасштабної війни Геннадій Камєнєв став до лав ЗСУ, а Жанна вивезла з міста дітей і повернулася в Бучу – роздавала продукти з магазину, евакуйовувала місцевих.
«Вона могла дістати все, возила допомогу туди, куди ніхто не їздив, мала здатність випромінювати оптимізм і доброту», – згадує знайома Світлана Шевченко.
5 березня 2022 року вранці Жанна та Геннадій востаннє розмовляли по телефону. Чоловік попросив бути обережною і вибиратися з Бучі. «Я тебе дуже люблю», – сказала Жана.
Цілий місяць Геннадій шукав дружину. Після того, як ЗСУ звільнили Бучу, чотири рази проїжджав біля обгорілого буса білого кольору. Він шукав синій бус, яким їздила Жанна. Та виявилося, що її машина вигоріла так, що змінила колір. Бус Жанни розстріляли російські військові з БМП, а потім з кулеметів. Пізніше неподалік розстріляли літню жінку, від іскри загорілося пальне, яке витекло з машини, і вона спалахнула. Авто індентифікували за vin-кодом. Всередині були останки чотирьох жінок. Жанни, пенсіонерки Марії Ільчук, 14-річної Ані і її мами Таміли Міщенко. Від Жанни залишилися фрагменти тазу і хребта.
«Я втратив не тільки кохану дружину, а й бойового товариша. Вона дуже допомагала армії. Не було такого, про що б я просив, і чого б вона не могла зробити. Вона пробивала бетонні стіни. Казала: «Як би не було важко, я дістану навіть космічний корабель, якщо треба». Жанна дуже любила Україну і не хотіла її залишати, її роль як волонтера – неоціненна. Мені писали багато людей, які відчувають величезний сум і втрату, що її немає. І подяку за її добрі справи».
Жанну Камєнєву поховали в селі Микуличі Бучанського району.
